Леся Українка в екслібрисах

Мистецтво екслібриса (художньої знаку, що вказує, кому належить книжка), зародилося у Німеччині. Саме там у середині 15 століття заможні особи почали карбувати цінні речі в особистих колекціях. Однак, вже на межі 16-17 століть традиція дісталася й України. Спершу в українських екслібрисах переважали зображення гербів власників. А, починаючи з 1900-х, популярними стали й сюжетні знаки.

Відомо, що родина Косачів, з якої походить Леся Українка, такого знаку не мала, попри те, що володіла чималою бібліотекою. Утім, непересічна особистість поетеси надихнула й продовжує надихати багатьох митців жанру.

Так, художник М. Маловський створив екслібрис, де поєднав профілі Тараса Шевченка й Лесі Українки. Автор розмістив їх у своєрідному медальйоні на тлі орнаментованого рушника.

Екслібриси-присвяти виконали й син та батько Козловські. На одному зі знаків поетеса зображена під час відпочинку серед зелені. На іншому Леся Українка постає у віночку з квітів. У протилежному кутку – гроза, що трощить дерева, а нагорі видніється ювілейна дата – 100.

До столітнього ювілею авторки героїв «Лісової пісні» Лукаша і Мавку гравіювала на дереві у стилі екслібрису й відома художниця М. Котляревська.

Деякі мініатюри, присвячені Лесі Українці, декларують рядки поетеси: «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!» (в роботі Д. Мирошниченка), «Я в серці маю те, що не вмирає» (у зображенні Б. Куновського). В. Усолкін показав бандуристку на тлі сільського пейзажу. Довкола неї – Лесині слова: «До тебе, Україно, наша бездольная мати, струна моя перша озветься».

Екслібриси для бібліотек, що носять ім’я Лесі Українки створили художники Є. Синілов і Б. Романов. В основі обох робіт – портрети поетеси в овалі.  

Свої знаки незабутній авторці присвятили художник Г. Зубковський і його колега зі США В. Сад. Останній також зобразив працелюбну бджілку, яка збирає нектар. Це – присвята матері поетеси Олені Пчілці. Останню в екслібрисі увіковічнив також В. Хворост. Композиція має назву «Олена Пчілка біля Кодацького порога».

Не оминуло мистецтво екслібриса й визначного дядька Лесі Українки Михайла Драгоманова. Так, Б. Пастух зобразив відомого історика на тлі кам’яної стіни з жертовним вогнем, книгами та гілкою калини. Інший екслібрис, роботи А. Алексєєва, подає погляд Драгоманова не на глядача, а у вічність. За ним – книга з красномовним написом «Громада», позаяк родич поетеси був одним з визнаних лідерів київської української громади.   

Геній Лесі Українки й понині привертає увагу майстрів екслібриса. Адже творчість поетеси і досі не втрачає актуальності. А громадська діяльність її родини слугує натхненням для сучасних поколінь.